Хочеться додати по Гартуру та Італії: після Франції Італія, безумовно, вражає своєю не любов’ю до туристів. Це вже ближче до Росії: бруд, непривітність, гримуча суміш нав’язливого сервісу з його повною відсутністю в магазинах і кафі. І Гартур, напевно, просто продукт цієї країни й працює за її законами: неохайність, необов’язковість і нелюбов.
Нам дісталася цілком мила з першого погляду дівчина Тетяна, що виконувала свої обов’язки із сухим професіоналізмом і чітко як магнітофон промовляла інформацію, перериваючись на постійні телефонні переговори.
Усе б було не погано, адже історична й культурна спадщина просто потрясає, день у Венеції або прогулянки по нічному Риму можуть змусити забути про всіх “дріб’язки” сервісу, постійну нервозність через переповнений автобус і нестачу нормальних місць (адже при тривалих автобусних переїздах задні місця вкрай незручні), і постійному зборі грошей, але один випадок мене просто вибив з колії на парі днів.
У Римі нас із родиною (чоловік і маленька дитина) збиралися розмістити в готелі на нульовому поверсі (де в принципі житлові приміщення не розташовуються). При цьому величезні вікна виходили на жваву вулицю, а на підвіконні номера розміщалися бомжі. Як вам відпочинок і вид на Рим з бомжами на вашому вікні? Але найбільше мене привела до шоку реакція нашої Тетяни: “Я с вашими капризами розбиратися не збираюся!”. В остаточному підсумку, після довгого нервування, конфлікт вирішили, і нас оселили в іншому місці (спасибі працівникам готелю), але настрій був зіпсований серйозно.
Безумовно, не все однозначно, нам зустрічалися і дуже чудесні люди.
А в цілому Італія - це здорово й дуже красиво. Моє маля по приїзду плакало: “Мама, я хочу назад у Рим!”